2 жовтня молодь церкви ХВЄ м. Івано-Франківська відпочивала на природі.

Декілька десятків молодих людей разом із керівниками молоді Василем Деруном та Василем Данилюком відправилися в суботу вранці на відпочинок. Цього разу вирішили відвідати геологічну пам’ятку природи “Скелі Довбуша”- природну фортецю періоду X століття. Вона знаходиться на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м. Кам’яний лабіринт шириною 200 м тягнеться зі сходу на захід майже на 1 км, над ним – буковий та смерековий ліси. За переказами, у XVII-XVIII століттях тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.

Унікальний скельний комплекс, названий на честь легендарного опришка Олекси Скелями Довбуша. Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижні істоти, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.

День пролетів дуже швидко. Свіже повітря, щире спілкування та активний відпочинок стали запорукою хорошого насторю та задоволення, які привезли молоді християни додому.

Довідка:

Скелі Довбуша біля села Бубнище (Івано-Франківщина) — достатньо відомий туристичний об’єкт. Сюди регулярно возять втомлених водами курортників з Трускавця й Моршина і туристів з усієї України та закордону. Гіди, що приїздять з групами, розповідають довірливим гостям про золото, начебто заховане тут Олексою Довбушем, про печеру з великим каменем, що відсувається від заповітного слова, про стародавній скельний монастир і «руський шлях» у Європу. Знавці ж кажуть, що ані знаменитим опришком, ані його скарбами тут і не пахло, а назва заповідника — казка для туристів, придумана радянською владою у минулому столітті. А ось монастир, князі, фортеця, рів навколо неї — чиста правда.