Так називалась проповідь служителя в середу 14 вересня.

Вечірнє богослужіння розпочалось привітальним словом пресвітера Олега Карпюка та загальним співом пісні "Хай веде нас книга Біблія". З першою проповіддю цього вечора до присутніх звернувся брат Володимир Двірник. У своєму зверненні він поділився відкриттям на основі молитви Давида з 68-ого Псалма (2-3 вірш): "Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!". Брат Володимир провів цікаву паралель між фізичною та духовною течією. "Якщо ми станемо однією або навіть двома ногами в потік бурхливої гірської річки, течія одразу не підхопить нас. Саме це відбувається з християнином, коли він починає загравати із гріхом. Ворог нашіптує на вухо, ніби Бог цього не бачить, адже не карає. Але, Господь промовляє в Своєму Слові: "Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!" (Пс. 49:21). Та коли ми стоїмо на твердому камені, брудна течія ніколи не зможе нас збити з ніг. Коли основою нашого життя є Христос, ніякий гріх не зможе заволодіти нами", - сказав Володимир.

Всі присутні разом з церковним хором заспівали загальним співом пісню "Моє щастя заховане в Бозі", яка стала вступом до навчальної проповіді пресвітера Олега Карпюка на тему "Для чого ми живемо на землі?". Зачитавши перше місце Писання ("Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували" (Еф. 2:10), брат Олег зазначив, що першопочаткова ціль людини на землі – стати подібним до Христа та служити Йому. Але багато людей у світі не знають, для чого вони живуть, не бачать змісту свого життя. Саме тому вони:

- незадоволені життям, "І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно. Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер… Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти! Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо" (Екл. 1:5-8);

- невпевнені в завтрашньому дні, "Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!" (Мт. 6:26-30);

- чим більше досягають, тим більше розчаровуються, "І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!" (Екл. 4:4);

- заздрісні, "Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!" (Йов. 5:2);

- живуть в страху, "Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові" (1 Ів. 4:18) ;

- керовані любов’ю до грошей, "Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні" (Мт. 6:24);

- "женуться за юрбою", "Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим" (Гал. 1:10).

Та коли людина, що поставила в центр свого життя Ісуса, тоді вона:

- має мир в серці, "Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає" (Іс. 26:2);

- впевнено дивиться в майбутнє, "Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію" (Єр. 29:11);

- знає шлях до спасіння, "І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися? А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім" (Дії 16:30,31);

- правильно розставляє пріорітети, "Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання" (Фил. 1:21);

- дивиться на життя через призму Божої волі, "І не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість" (Рим. 12:2).

"Для того, щоб стати людьми другої категорії – тими, хто знає зміст свого життя та виконує своє призначення, нам необхідно навчитись бачити Божу присутність в повсякденному житті, служити Господу та свідчити про Його славу іншим людям", - підсумував брат Олег.

На початок