Також в неділю, 22 липня 2012 року, єпископ Юрій Веремій продовжив навчання за програмою "Засади віровчення Церкви ХВЄ України".

Першу проповідь виголосив гість - пастор церкви ХВЄ м. Ялта Євген Єланський. Прочитавши уривок із Послання до ефесян 3:20-21, служитель сказав: "У кожного з нас є плід. Може невеликий, але є. Я народився на Прикарпатті, тут виріс і пізнав Бога. Разом із друзями молилися і вірили, що цей дім молитви буде наповнений людьми. І так сталося. Але Бог може зробити значно більше, аніж ми думаємо і просимо. Те, що бажає для нас Бог, значно більше ніж ми можемо помислити. У євангельській церкві Бразилії, до прикладу, є понад 40 мільйонів віруючих. Слава Богу! Господь працює "діючою в нас силою". І це стосується не тільки єпископів та проповідників, а й усіх, хто повірив в Христа".

Після молитви подяки співом служили центральний хор церкви та християнський виконавець Олександр Макогін.

Продовжуючи навчання за програмою "Засади віровчення Церкви ХВЄ України", центральну проповідь на тему "Матеріальне служіння та добрі діла" виголосив єпископ Юрій Веремій.

Біблія говорить, що Бог благословляє не лише духовно, а й матеріально (1 Хр. 29:12; Пс. 111:1,3; Пр. 22:4). Отримані завдяки Божому благословенню фінанси і матеріальні речі треба вміти використовувати, тому що ми дамо Богові за них звіт (Лк. 16:10-12).

Не можна прилипати до грошей серцем (Пс. 61:11; Лк.12:34). Не треба сприймати їх, як особисте досягнення, – це Божий дар (Екл.5:18), не треба покладати на них надію (Пр. 11:4, 28; Мр. 10:24; 1 Тим. 6:17). Не варто переживати через матеріальні блага, бо можна залишитися без плоду (Лк. 8:14). Фінанси не повинні панувати над нами (Лк. 16:13). Їх краще не збирати, а вкладати в духовні справи (Мт. 6:19-20). Бог не потребує наших грошей, але ставлення до них показує стан нашого серця.

Якщо людина має віру, це буде проявлятися у вчинках любові, у тому числі й у матеріальному служінні іншим. Якщо ж таких проявів немає, віра людини мертва (Як. 2:14-17). Добрі діла не спасають, але вони йтимуть слідом за нами, бо винагорода буде визначатися нашими вчинками (Об. 14:13).

До матеріальних служінь належать: десятини, добровільні дари, пожертвування, милостиня, гостинність, матеріальна допомога іншим людям, відвідування хворих та ув’язнених тощо.

Десятина – це давання на Божу справу десятої частини (10 %) усіх грошових або інших матеріальних прибутків. Уперше про десятину згадується задовго до Закону (Бут. 14:20; Бут. 28:22). Пізніше Бог включив десятину в Закон (Лев. 27:30). Давати її можна було як грошима, так і плодами своєї праці (Повт. Зак. 14:23-25). У Старому Завіті Бог засуджував нехтування десятиною (Мал. 3:7-9), а вірність щодо неї винагороджував (Мал. 3:10). Христос не відміняв десятину, але підняв стандарти у ставленні до неї (Мт. 23:23). Він наголошував на чистоті серця, правильних стосунках з Богом.

Добровільні дари (приношення) – це добровільне виділення частини свого прибутку або майна на Божу справу після сплати десятини (Вих. 35:29; 2 Хр. 29:31; Повт. Зак. 16:10).

Добровільні пожертвування – це добровільні матеріальні приношення, які є жертвою з боку людини через те, що це значна частина її прибутку або майна. Від добровільного дару пожертвування відрізняються тим, що людина дає їх, ризикуючи зазнати серйозного збитку, однак вона довіряє Богу (2 Кор. 9:6-7). Приклади пожертвувань багатих людей – цар Давид і начальники народу (1 Хр. 29:2, 17); бідних – вбога вдова (Мр. 12:42-44).

Милостиня (Мт. 5:42; Дiї 24:17) дається не напоказ (Мт. 6:1-4) і походить від доброго серця (Лк. 11:41). Як і інші добрі діла, вона не спасає, проте Бог високо цінує її (Пс. 40:2).

Гостинність включає в себе надання притулку та їжі для подорожнього (Євр. 13:2; Бут. 18; Бут. 192 Цар. 4:8-10). Це дуже важлива християнська чеснота (Мт. 25:35, 40).

Інші вчинки милосердя – турбота про фізичні та емоційні потреби братів і сестер, відвідування хворих та ув’язнених (Мт. 25:35-37, 39-40, 45).

"Перші християни були прикладом щирої і щедрої жертовності (Дiї 4:32,34-35). Нещиру жертовність, заради слави людської, Дух Святий засуджував (Дiї 5:3-5)", - резюмував Юрій Костянтинович.

У другій частині богослужіння пресвітер Олег Карпюк дав шлюбну настанову молодій парі - Юрію та Ірині.

Результатом благословенного служіння стало покаяння однієї жінки.

Проповідь пастора Євгена Єланського

Проповідь єпископа Юрія Веремія