Також в неділю, 19 серпня 2012 року, диякон Василь Попудник продовжив навчання за програмою "Засади віровчення Церкви ХВЄ України".

Розпочав зібрання пастор Валентин Черняк. Співом цього ранку служив старший хор "Напоєний сад".

Першу проповідь виголосив диякон Володимир Гаврищук. "Бог нас спас і простив, і з того часу ріки радості течуть з нашої душі", - розпочав проповідник. Прочитавши уривок із Євангелія від Матвія 9:35-38, служитель заохочував слухачів проповідувати Добру Звістку іншим людям.

Після молитви подяки та співу хору псалом "За вікном темнота" виконала сім'я Арбораків.

Диякон Василь Попудник продовжив навчання за програмою "Засади віровчення ЦХВЄУ" темою "Гріхопадіння людини".

Значення слова "гріх". Вчення про гріх в богослов’ї називають давньогрецьким словом "хамартологія", яке складається з двох слів: "хамартія" – "гріх" і "логос" – "слово" або "наука". Гріх – це непокора Божій волі. Мабуть, це найпростіше визначення, яке можна дати цьому поняттю. Після гріхопадіння Адама і Єви гріх став невід’ємною частиною природи людини, яка підштовхує її до злих думок і вчинків. Незмінні супутники гріха – зіпсованість (Єр. 17:9); беззаконня (1 Сам. 2:9); нечистість (4М. 19:20); гидота (5М. 18:10-12); осквернення, занечищення (Тит. 1:15); вада, порочність (Еф. 5:25-27).

Досконала людина і свобода вибору. Усе творіння мало статус досконалості й одержало Божу оцінку "вельми добре воно". Однак створена за образом і подобою Божими людина – це не кібернетична машина з алгоритмом "ніколи не грішити", вона мала свободу вибору, яка визначала її подальшу долю. Заборона Божа (див. 1М. 2:16-17) була заповіддю для людей, але не позбавляла їх можливості зробити власний вибір.

Джерело гріха. На основі Послання Якова можна судити, що Бог аж ніяк не є джерелом гріха (Як. 1:13). Єдиним спокусником людини, який схилив її до гріха в Едемському саду, був змій (1М. 3:1-5). Спонукує людину до гріха диявол, але згрішити чи ні – вибір самої людини. Першопричиною гріха на землі є сама людина, а точніше, Адам і Єва (Рим. 5:12). Спокусницька тактика змія була вельми простою: він посіяв сумнів у Боже повеління (1М. 3:1). Обманом він подав плід як такий, без котрого життя позбавлене сенсу (1М. 3:6). Обмануті люди з власної волі з’їли плоди із забороненого дерева.

Результати гріхопадіння. Рішення, яке Адам і Єва прийняли в Едемському саду, класифікувало їх як противників Божих і позбавило досконалої природи (Рим. 5:12). Сумніви в Божому повелінні і бажання Єви бути, "немов Боги, знаючі добро й зло" (1М. 3:5), мотивували фатальний для всього людства вчинок і потягли за собою цілий ряд небажаних наслідків. Зло отруїло все їх буття і життя майбутніх поколінь. Тексти з Екл. 7:20, Рим. 3:10, 5:12; 1 Кор. 15:21-22 та інші свідчать про масштаби гріховної катастрофи. Кожна народжена на землі людина уже грішна (Рим. 3:22-23).

Фізична смерть, страждання і хвороби – це людське надбання в результаті гріхопадіння. Природа людини перестала бути досконалою. На зміну нетлінному прийшла "неволя тління" (Рим. 8:18-21). Гріх призвів до розділення людини з Богом, ставши серйозною перешкодою для стосунків людей з Творцем. "Бо заплата за гріх – смерть" (Рим. 6:23). Душі грішників очікують муки після смерті (Пс. 9:18, Мт. 25:41-46, Об. 20:13-15). Гріхопадіння мало негативний вплив і на те, над чим людина владарювала (Рим. 8:20-21).

Набувши гріховну природу, людина не здатна була самостійно її позбутися. Для цього потрібна була допомога, і допомогти міг лише люблячий Бог (Ів. 3:16). Завдяки жертві Ісуса Христа людство примирилося з Богом (Рим. 5:9-10). Євангеліст Іван говорить, що ціль приходу Христа – спасіння світу (Ів. 3:17). Але спасіння зумовлене наверненням самої людини до Бога, що включає покаяння і віру в Ісуса Христа як особистого Спасителя (Дії 26:18, 3:19; Мр. 1:15). І лише тим, "що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його" (Ів. 1:12).

Ярослав та Марія Карпюки подякували Богові за 60 років спільного життя та виконали пісню.

Після ще однієї пісні хору "Напоєний сад" заключну проповідь виголосив гість з Брусилова пастор Яросла Пуйда.

"Люди кожного дня працюють, а сьогодні в неділю ми прийшли в церкву, - сказав служитель. - Ми прийшли за звичкою, але її замало. Ми також маємо бажання зустрітися з Христом". Прочитавши уривок з Євангелія від Марка 9:2, проповідник говорив про переображення Христа та необхідну трансформацію людини.

"Сьогодні Христос привів нас сюди, щоб знову переобразитися перед нами, щоб відкрити нам Себе ще глибше. І нам теж потрібно змінюватися щодня від слави в славу", - резюмував пастор Ярослав.

Проповідь пастора Ярослава Пуйди