В неділю, 16 вересня 2012 року, пастор Валентин Черняк продовжив навчання за програмою "Засади віровчення Церкви ХВЄ України".

На ранковому зібранні словом служили брат Богдан Галюк та пастор Валентин Черняк. Олег Гіляка свідчив присутнім про славу Божу в його житті, а центральний хор церкви та гурт "Тільки віруй" служили співом.

Богдан Галюк проповідував на тему "Умови слідування за Христом". На початку проповіді він закликав присутніх перевірити, до якої категорії людей вони належать: послідовники Христа, релігійні діячі чи номінальні християни? Відповідь на це питання можна знайти в уривку з Євангелія від Луки 9:23-24: "А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубитьдушу свою, той її збереже".

"Отже, щоб слідувати за Христом, потрібно зректися своєї волі та щоденно нести свого хреста. Це значить – боротися зі своєю грішною плоттю, нести наругу, проповідуючи Євангеліє та бути готовим до того, щоб бути висміяними світом".

Пастор Валентин Черняк викладав церкві вчення на тему "Освячення: одноразова дія чи процес?".

Освячення – це процес відділення від всього злого й гріховного і присвячення себе Богу (Рим. 12:1-2; 1 Сол. 5:23; Євр. 13:12). Бог оправдує грішника, який приходить до Нього з визнанням своєї вини (Рим. 3:24). Це миттєве освячення (1 Кор. 1:2; 2 Кор. 1:1; Еф. 1:1). Оправдує людину Бог один раз (миттєва дія), але освячення триває все життя (процес).

Освячення починається з моменту народження згори. Першопочаткова моральна зміна – це перша стадія освячення, яке випливає з оправдання. Далі слідує рішуча відмова від гріха. Людина більше не любить гріх. Однак ми ніколи не зможемо сказати, що повністю вільні від гріха (1 Ів. 1:8). І ніколи не повинні дозволити гріху панувати над нами (Рим. 6:11,14). Завершальна стадія освячення – стадія досконалої святості. Це стане можливим після того, як наше тіло, до якого протягом життя має доступ гріх (Рим. 6:12-13; 1 Ів.1:8), переміниться на славне тіло (Фил. 3:21), тобто після фізичної смерті людини.

Освячення – це передусім Божа справа (1 Сол. 5:23). Роль Бога-Отця – дисциплінування людини (Євр. 12:5-11; 13:20-21; Фил. 2:13). Бог-Син заслужив для нас це освячення і подав приклад святого життя (1 Кор. 1:30; Євр. 12:2; 1 Петр. 2:21, 1 Ів. 2:6). Дух Святий змінює й освячує нас (1 Петр. 1:2; 2 Сол. 2:13), породжуючи плід духа (Гал. 5:22-23).

Людський фактор в освяченні як активний, так і пасивний. Пасивна роль освячення з боку людини – це її цілковита залежність від Бога (Рим. 6:13). Активна – це наше бажання покоритися Богу (Рим. 12:1). Освячуємося ми через кров Христа, Слово Боже і молитву. Освячення стосується всієї особистості людини (1 Сол. 5:23).

Освячення духа – це момент, коли Дух Святий оселяється в людині (1 Кор. 6:17; Ів. 3:3,5-6; Рим. 8:9). Душа – це інтелект, емоції і воля. Інтелектуальне освячення стосується пізнання Бога через Його Слово і відтак самопізнання (1 Тим. 4:16; 2 Кор. 10:5). Освячення емоцій – це зростання в позитивних емоціях (Гал. 5:22-23) і відділення від негативних (Еф. 4:31). Воля – це прийняття рішень. Освячення тіла – це заборона гріху панувати в наших тілах (Рим. 6:4, 19-20; 1 Кор. 6:13; 1 Сол. 4:3-5).

Мотивів для послуху Богові багато. Серед них – бажання догодити Йому (Ів. 14:15, 21); мати чисте сумління перед Богом (Рим. 13:5; 1 Тим. 1:5, 19:2; 2 Тим. 1:3; 1 Петр. 3:16); стати посудиною "на честь" і бути ефективним у праці (2 Тим. 2:20-21); своїм життям навертати невіруючих до Христа (1 Петр. 3:1-2,15-16); отримувати благословення від Бога в житті і служінні (1 Петр. 3:9-12); бажання уникати Божого невдоволення – це називають "страхом Божим" (Дії 5:11; 9:31, 2 Кор. 5:11; 7:1; Еф. 4:30; Фил. 2:12; 1 Тим. 5:20; Євр. 12:3-11, 1 Петр. 1:17; 2:17); бажання заслужити нагороду на небесах (Мт. 6:19-21; Лк. 19:17-19; 1 Кор. 3:12-15, 2 Кор. 5: 9-10); мати ближчі відносини з Богом (Мт. 5:8; Ів. 14:21; 1 Ів. 1:6; 3:21-22; Пс. 65:18; Іс. 59:2) і т. д.

Біблія – це мірило нашого повсякденного життя. Треба уважно вивчати її, порівнюючи з нею своє життя. Тільки так ми навчимося відрізняти добре від поганого. Святе життя Церкви – це світло для світу (Мт. 5:14). Через кожного з нас має відображатися Христос.

Результатом благословенного служіння та праці Духа Святого стало покаяння декількох людей.