В неділю, 9 грудня 2012 року, ранкове богослужіння провели представники церковної молоді.

Співом служили хор «Скинія Давида» та молодіжна група, проповідували брати Скринник Мирослав та Черняк Василь. Також на зібранні прозвучали сольні пісні та вірші.

Напочатку своєї проповіді Скринник Мирослав зачитав місце з Писання: «Коли б фіґове дерево не зацвіло, і не було б урожаю в виноградниках, обманило зайняття оливкою, а поле їжі не вродило б, позникала отара з кошари і не стало б в оборах худоби, то я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого! Бог Господь моя сила, і чинить Він ноги мої, як у лані, і водить мене по висотах!» (Авакума 3:17-19).

Він закликав присутніх бути завжди задоволеними та тішитись Господом в будь-яких осбтавинах життя. Також нагадав, що ми потрібні Богу завжди, навіть якщо про нас забудуть усі.

Василь Черняк проповідував на тему «Секрет віри сотника». Його звернення до християн базувалось на наступному місці з Писання: «А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: Він достойний, щоб Ти це зробив йому. Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, то йде він, а тому: прийди, і приходить, а своєму рабові: зроби теє і зробить. Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!» (Луки 7:1-10).

Брат Василь в цій проповіді роздумував про те, як людина може «здивувати» Бога на прикладі сотника, керованого повного довірою Ісусу. Та закликав всіх у своєму повсякденному житті так само приємно дивувати Бога свої смиренням та стовідсотковою довірою.