Про це в неділю, 17 березня 2013 року, проповідував диякон Василь Дерун.

Цього ранку співом присутнім служив хор молодих сімей "Фіміам". Першу проповідь на тему "Правда" виголосив диякон Вячеслав Бевзюк. Він прочитав уривок з Євангелія від Івана 8:31-32 ("Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!") і сказав: "Сьогодні багато людей говорять про правду, співають про неї, але дуже мало живуть по правді. Колись Понтій Пилат питався Ісуса Христа: "Що є правда?". А Правда стояла перед ним. Правда робить нас щасливими тоді, коли починає жити в наших серцях".

Після молитви відбулося шлюбне наставлення для Михайла та Ірини, під час якого пастор Валентин Черняк давав корисні поради молодятам, як правильно збудувати християнську сім'ю.

В другій частині богослужіння пастор-євангеліст Генадій Ліптуга звершив молитву за потреби християн, а заключну проповідь на тему "Повернення блудного сина" виголосив диякон Василь Дерун. "Молоді люди очікують щася, коли побираються. Але для того, щоб термін придатності шлюбу був довговічний, потрібні необхідні умови зберігання - любов, повага та ін.", - зауважив служитель.

Після того прочитавши уривок з Євангелії від Луки 15:11-32 ("І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе… Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів… І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…

А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я… Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване… І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!") Василь сказав: "Люди по-різному уявляють собі щастя. Блудний син також мав уявлення про щастя. Його зовсім не цікавило життя батька, а тільки його грощі. Ми деколи теж схожі до блудного сина, шукаючи власне щастя. І навіть не помічаємо, як далеко вже відійшли від Батька. Але Бог довготерпить нам. Він готовий нас відпустити, щоб ми самі набули досвід і повернулися.Це стається для того, щоб ми побачили, що щастя без Бога неможливе. На відміну від батька новий роботодавець був жорстокою людиною. І до юнака приходить прозріння: "Мій батько краще відноситься до слуг". Сьогодні Він ще очікує на наше повернення".