Проповідував пресвітер Олег Карпюк в неділю, 28 квітня 2013 року.

Богослужіння розпочав пресвітер церкви Олег Карпюк. Після молитви та співу хору "Фіміам" першу проповідь виголосив Володимир Двірник. "Сьогодні будемо згадувати в'їзд Христа в Єрусалим. Багато людей зустрічали Його і сподівалися, що Ісус побудує царство Своє на землі. Та Христос говорив про Царство Небесне. Ми хочемо до цього Царства, та потрібно думати про нього," - сказав проповідник і зупинився на притчі про п'ять мудрих та п'ять немудрих дів (Мт. 25).

Після декількох пісень хору та гурту "Джерело", який цього ранку відвідав нашу церкву, проповідь виголосив диякон Володимир Гаврищук. Прочитавши уривок з книги пророка Захарії 9:9 ("Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці"), служитель сказав: "Ми читаємо багато пророцтв про Христа. І все, що було сказано про Нього, збувалося". Після того проповідник говорив про передпасхальні події, які відбулися з Ісусом та Його учнями (Лук. 19:29).

Третю проповідь на тему "Віра" перед молитвою за потреби виголосив диякон Михайло Ткач.

Після ще однієї пісні хору заключну проповідь "Про сіяча" виголосив пресвітер Олег Карпюк. "Ми любимо місця з Біблії про перспективи в Христі, - сказав служитель. - Та чи любимо ми слухати Слово Боже? Сьогодні поговоримо про сіяча". Потім служитель прочитав уривок із Євангелія від Матвія 13:1-23 ("Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них? А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите… Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив! Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули. Послухайте ж притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро"). Після того пресвітер прокоментував цю історію.

В результаті благословенного служіння покаялась одна людина.

Вкінці зібрання Олег Ярославович ще звершив молитву благословення за дітей Василя та Зоряни.