23 березня 2014 року на богослужінні звучали проповіді Василя Черняка та дияконів Василя Данилюка і Вячеслава Бевзюка.

Хор "Скинія Давида" та молодіжна група служили співом. Сестра Надія Балагутрак декламувала вірш.

Диякон Василь Данилюк у своїй проповіді розміркував над тим, чи може Бог змінювати свої плани та рішення. Проповідник нагадав присутнім біблійну історію про ніневитян, які були помилувані Богом після щирого покаяння, не зважаючи на пророцтво Йони, що вказувало на знищення цього народу через надмірну розбещеність. Аналізуючи дану ситуацію, брат Василь зробив висновок, відповідно якому щире покаяння людини здатне змінити плани Бога щодо неї. У підсумку проповіді диякон закликав християн не засуджувати людей, що ведуть неправедний спосіб життя, натомість говорити їм істину, яка має силу навернути їх до Бога.

Диякон Вячеслав Бевзюк у своїй проповіді провів паралелі між грішною людиною та загубленою вівцею з Христової притчі, задля пошуків якої Добрий Пастир готовий полишити дев’яносто дев’ять овечок. Проповідник зауважив, що така людина живе небезпечним життям, є духовно голодною, одинокою та керованою страхом. Також він сказав, що для загубленої вівці характерно довіряти кому завгодно, тільки не Богу, та незважати на зауваження оточуючих.

Брат Вячеслав закликав присутніх пильнувати, щоб не стати "сотою вівцею". В тому випадку, якщо людина вийшла на шлях гріха та "відбилася від отари", Вячеслав Бевзюк порадив не забувати про те, що в цей момент Христос особливо близько до неї, Він готовий покинути цілу отару задля спасіння душі.