В середу, 30 квітня 2014 року, диякон Володимир Гаврищук проповідував про Боже виховання.

Першу проповідь виголосив пастор Валентин Черняк. Прочитавши Псалом 1 ("Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому! Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних, дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!"), проповідник сказав: "Сьогодні ми прийняли рішення насолоджуватися Словом Божим. Коли Бог дає Своє відкриття, ми відчуваємо велику радість".

Після молитви та загального співу другу проповідь на тему "Відношення Бога до нас, наше відношення до інших людей" виголосив Богдан Галюк. Прочитавши уривок з Послання до галатів 4:4 ("Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом…"), проповідник зауважив, що в теорії культури є два важливі поняття: етноцентризм - судження про інших людей з позиції власної переваги, та релятівізм - судження про інші культури та людей через призму цінностей іншої людини та в контексті її життя. "Бог в стосунках з людьми зважає на час, на місце та на стан людських сердець, - сказав проповідник, - і нам потрібно теж зважати на ці речі в стосунках з іншими людьми. Нашою кінцевою ціллю в стосунках з Богом та в стосунках з іншими людьми не є знання істини і просте її виголошення, але правильне і вчасне її застосування", - резюмував брат Богдан.

Заключну проповідь на тему "Відношення Ісуса Христа до нас" виголосив диякон Володимир Гаврищук. Прочитавши уривок із Послання до євреїв 12:4-10 ("Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!"), проповідник роздумував про покарання, яке посилає Бог віруючим людям. "Ми знаємо, що Бог нас любить, але чи може Божа любов принести біль? Покарання завжди націлене на допомогу дитині", - зауважив служитель і пояснив як Бог виховує Своїх дітей.