В неділю, 3 серпня 2014 року, відбулося святкове богослужіння.

Цього ранку співом служив центральний хор церкви.

Першу проповідь перед молитвою подяки виголосив диякон Вячеслав Бевзюк. Проповідник прочитав уривок із Послання до євреїв 13:10-14 ("Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить, бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором, тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою. Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо, бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!") і поділився роздумами про те, що означає фраза "виходити з Христом поза табір".

"В Старому Заповіті прощення не було можливим без крові тварин. Тварини, які понесли гріхи, повинні були бути спалені поза табором. Але чому нам потрібно теж виходити туди і що взагалі це означає? Я вважаю, що нам сьогодні не потрібно вмирати як Христос, але треба визнати Його своїм Господом перед людьми і не соромитися жити по Євангелії".

Центральну проповідь зібрання виголосив пастор церкви Валентин Черняк. "Якщо б Христос не прийшов на землю, що б було з нашою планетою? - розпочав служитель. - Але подяка нашому Творцю, що Він послав Сина Свого Однородженого, щоб дати людям можливість спастися".

Прочитавши уривок із Євангелія від Матвія 26:26-29 ("Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів! Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця"), служитель зауважив, що в цьому уривку говориться про минуле, теперішнє і майбутнє людства, і звернув увагу на історію Божого Заповіту з людиною.

"Господь створив людину для Своєї слави, але, на жаль, багато людей сьогодні славить творіння, а не Творця. Ми ж повинні жити по-іншому", - резюмував служитель.

Після молитви відбулося саме служіння спомину смерті Ісуса Христа.

Потім хор виконав ще один псалом, а пастор-євангеліст Генадій Ліптуга звершив молитву за потреби людей.

Заключну проповідь на тему "Бо багато покликаних, та вибраних мало!" виголосив пресвітер Олег Карпюк. Основою проповіді служителя став уривок із з Євангелія від Луки 14:7-24 ("А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу: Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє… Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних! Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві! Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано. І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих. І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері… Бо багато покликаних, та вибраних мало!").

Аналізуючи різні тексти Писання, брат Олег роздумував про вибраність християн. "На прикладі притчі про звану вечерю Христос показав, що Йому важливіше серце людини, а не традиції. Ті, хто покликані Христом, не повинні бути надто скромними (як на світській гостині). І ще, цікаво, що пан запрошує гостей на звану вечерю, не зважаючи на всі їхні зайнятості. Це навчання для нас: Бог теж не зважатиме на нашу зайнятість бізнесом та справами - своїм власним життям. Але спостерігатиме, чому ми надамо перевагу. От тут і оприділяється наша вибраність", - підвів підсумки проповідник.