Про це в неділю, 10 серпня 2014 року, проповідував секретар Відділу освіти ЦХВЄУ Богдан Галюк.

Розпочав зібрання молитвою пастор Валентин Черняк. Цього ранку співом служив хор церкви, а також сестри Веремчуки.

Першу проповідь перед молитвою подяки виголосив Володимир Ницак. Проповідник прочитав уривок із Першого послання до солунян 1:6-9 ("І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого, так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. Бо пронеслося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чогось. Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові…") і поділився роздумами про накази, які сьогодні Господь дає Церкві.

"Ідолопоклонство - це життя, центральне місце якого займає щось інше, а не Христос. Слово Боже кличе, щоб ми служили Богові віддано. А яким є Його наказ сьогодні для Церкви? Проповідувати Євангелію спасіння", - резюмував проповідник.

Центральну проповідь на тему "Чому Бог мовчить?" виголосив Богдан Галюк. "Чи є тут люди, які завжди отримували відповіді на свої молитви? - розпочав проповідник. - Щоб отримати відповідь від Бога, потрібно дотриматися певних духовних законів щодо молитви".

1) Закон взаємостосунків

Ісус вчив Своїх учнів: "Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Ів. 15:7). В цій великій обітниці міститься дві умови: наше перебування у Христі й пробування в нас Слова Божого. Неможливо бути у Христі, якщо людина вірою не встановила взаємостосунків з Божим Сином. Вся молитва базується на цих взаємостосунках з Отцем. Друга частина — Його слово, що пробуває в нас і здійснює над ним контроль.

2) Закон віри

"…І той, хто до Бога прихидить, мусить вірувати, що Він є, а тим хто шукає Його, Він дає нагороду" (Євр. 11:6).

Один пастор розповідав: "Я повертався з ранкової молитви. Прямуючи додому, мені належало пройти через вузеньку вуличку. Вулиця здавалася ще більш вузькою, тому що по одному її боці, біля паркану стояла велика вантажівка. Несподівано для мене з-за вантажівки вийшла велика собака. Чорний ротвейлер сміливо попрямував до мене. Ось він вже за п'ять кроків, за чотири, три... "Що робити?" - промайнуло у моїй голові. Рука мимоволі стиснула сумку. І тут, зовсім несподівано для себе, я скрикнув: "Заберіть собаку!". Раптово пролунав гучний чоловічий бас: "Лінда, до мене!". Без найменшого зволікання собака розвернулася у двох метрах і зникла за вантажівкою. Пройшовши кілька метрів вперед я побачив сивуватого чоловіка років п'ятдесяти. "Спасибі!" - несміливо промовив я, отримавши у відповідь його усмішку.

Розмірковуючи над подією, я вирішив витягти для себе кілька висновків. Покликати господаря було дійсно найвірнішим рішенням, в іншому випадку, я б напевно зазнав поразки в нерівній сутичці. Я не бачив господаря, але тим не менш звернувся до нього. Господар був на моєму боці і не хотів, щоб я постраждав. Все це нагадало мені світ, в якому ми живемо. Моя віра в Господаря світу ще більше утвердилася".

3) Закон влади

Ісус сказав: "І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню" (Ів. 14:13-14). Ми не до кінця усвідомлюємо наявності тих ресурсів, які нам доступні через молитву в ім’я Ісуса Христа й дії тієї влади, яка по праву належить нам як Його дітям.

4) Закон Божої волі

"Мені потрібно масло", - сказав один чернець, і посадив оливкове дерево. "Господи, йому необхідний дощ, щоб його коріння могли зміцнітися і наповнитися соком. Пішли помірний дощ", - благав він. І Господь дав дощ. "Господи, - просив він потім, - моєму дереву необхідно і сонце. Пошли сонячне світло, я прошу тебе".

Незабаром засяяло сонце і з'явилася різнокольорова веселка. "Тепер же, Господи, пошли мороз, щоб загартувати його", - заклопотано благав чернець, і незабаром дерево стояло в зимовому вбранні,сяючи сніжним сріблом. Але до вечора дерево загинуло.

Сумний монах пішов у келію свого брата і розповів йому про свої пригоди. "Я теж посадив маленьке деревце, - відповів йому той, - але, дивись, воно росте чудово. Я довірив його піклуванню Бога. Той, хто створив його, набагато краще знає, що йому необхідно. Тому я не ставив Йому жодних умов, не встановлював ні засобів, ні шляхів. "Господи, пошли йому необхідне, - молився я, - сонце, дощ і мороз. Від Тебе я отримав його, Ти один мудрий Бог, Тобі видніше". Я часто думав, що добре розбираюся де в чому, і тому насмілювався радити Богові й умовляти Його, а іноді настільки був упевнений у вірності своєї думки, що навіть вважав би можливим подати його в письмовому вигляді. Але Бог не звертав на мене жодної уваги, а навпаки, як мені здавалося, чинив зовсім необдумано, але все ж чудово закінчував справу. Зрештою, я переконався, що моя порада і моя думка нічого не значать і передрікають лише невдачу, якщо будуть здійснені по-моєму. Тому, я звик до праці мого Бога, дозволяю Йому приймати всі рішення, не вказую Йому, але мовчу і постійно переконуюся в тому, що Він нічого не псує, але все робить найкращим чином".

"Ми можемо розраховувати на Божу відповідь тільки тоді, коли воно не суперечить волі Божій. Госпдня кара для нас – це давати нам все по нашій волі. Господня ласка – давати згідно Своєї волі", - резюмував брат Богдан.

Потім Христинка Веремчук прочитала вірш та заспівала пісню разом із своєю сестричкою, а пастор-євангеліст Генадій Ліптуга звершив молитву за потреби людей.

Заключну проповідь виголосив пастор Валентин Черняк. Основою проповіді служителя став уривок із Євангелія від Луки 15:18-24 ("Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе… Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів… І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм… А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони").

"Новий шлях починається з покаяння. В Новому Заповіті пророк Іван Христитель назвав Ісуса ангцем Божим, який прийшов, щоб зупини та перемогти гріх. Ненависть породжує ненависть. По-людськи треба віддати злом за зло. Але наука Христа є іншою. Це - наука любові. Покаяння - це зміна мислення та навернення до Бога", - підвів підсумки пастор, пояснивши, що таке справжнє покаяння.

Результатом благословенного служіння стало покаяння двох людей.