У неділю, 7 червня 2015 року, пресвітер Олег Карпюк пояснював, як відкрити свій талант.

Пастор Валентин Черняк розпочав ранкове недільне зібрання цими словами: "Хто сьогодні прагне, той отримає слово від Бога!".

Після молитви, декількох загальних пісень та псалма хору останню проповідь перед від'їздом на постійне місце проживання до США виголосив диякон Володимир Гаврищук. Прочитавши уривок з Першого послання до коринтян 15:55-57 ("Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав"), служитель говорив про перемогу, яку здобув для людей Ісус Христос. "Спаситель дав нам можливість користуватися наслідками своєї перемоги над смертю", - сказав брат Володимир і пояснив, як смерть і воскресіння Христа стали протидією отруті гріха.

Після молитви подяки співом послужив Ярослав Арборак.

Пресвітер Олег Карпюк виголосив проповідь на тему "Як ми себе бачимо?". Служитель процитував уривок з Євангелія від Матвія 25:14-30 і, коментуючи його, зауважив: "Бог створив людину для себе і має цілі про кожного. Творець має план про людей. Нік Вуйчич, який не має рук та ніг, переконаний, що Господь створив Його з певною ціллю. Це стосується і всіхнас. Ми стаємо благословенням для інших, коли служимо чимось їм.

Нам потрібно звільнити свій потенціал. Ціна успіху - це відповідальність. Якщо ми не використовуємо таланти від Бога, то вони не множаться. Наш потенціал - це відображення Бога. Тому, якщо ми не любимо і недооцінюємо себе, то ми недооцінюємо Господа".

Також проповідник пояснив, як відкрити свій талант.

Після загального співу піснями послужили Христинка Веремчук та Марічка Галюк.

А заключну коротку проповідь виголосив пастор Валентин Черняк. Служитель прочитав уривок з Євангелія від Матвія 27:45-54 ("А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю. А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити. Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його. А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав… І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!") і закликав людей до покаяння.