В неділю, 22 листопада 2015 року, проповідували Назарій Галюк, Тарас Сенів та Василь Данилюк.

Першу проповідь цього ранку виголосив Назарій Галюк. Прочитавши уривок з Книги пророка Єремії 9:22-23 ("Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своїю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своїю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться! Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Мої уподобання, каже Господь!"), проповідник заохотив присутніх не брати участь в марних перегонах, але так побудувати життя, щоб хвалитися не власними здобутками, але силою від Бога.

Після молитви подяки, співу молодіжного хору та пісні Олесі Бертхольд другу проповідь на тему "Де зараз знаходиться твоє життя?" виголосив Тарас Сенів. Задавши це питання присутнім, проповідник звернув увагу на двох біблійних героїв - Мойсея (Вих. 3) та Якова, і на їхніх прикладах зробив декілька важливих висновків щодо нашого життя і причин, чому іноді воно "буксує на місці".

Диякон Василь Данилюк проповідував про особисті стосунки з Богом. "Багато християнських деномінацій переросли в релігію, - зауважив служитель. - Люди, які мають добрі звички, але не мають живих стосунків з Богом, не виконають волю Господню".

Прочитавши уривок з Послання до Филимона 1:10-19 ("Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх. Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний. Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє. Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію, та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний. Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його, і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі. Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене. Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені. Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен"), брат Василь говорив про Боже повеління бути єдиними в любові.

Після пісні хору та групи заключну проповідь виголосив єпископ Юрій Веремій. Старший служитель коротко підсумував зібрання і поділився деталями своєї поїздки до Європи.

Також єпископ прочитав уривок з Другого послання Петра 3:1-2 ("Це вже другого листа пишу я до вас, улюблені. У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку, щоб ви пам'ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів"), і заохотив усіх пам'ятати слова, які Бог сказав через апостолів.