В неділю, 17 січня 2016 року, служитель проповідував на тему "Готовність змінюватися".

Розпочав зібрання єпископ Юрій Веремій.

Керівник молоді Тарас Сенів у першій проповіді акцентував увагу церкви на тому, що історії Старого Заповіту у більшості є для нас певними повчальними прообразами, аніж прямим закликом для наслідування. Адже саме Христос приніс на землю щось більше ніж Закон. Мірилом праведності для Нього були не лише вчинки, але й наміри. Хоча і в Старому Заповіті ми знаходимо достойні приклади жертовності. Патріарх Юда був готовий пожертвувати своїм життям заради воз’єднання Веніамина зі своїм батьком Яковом ("Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька" Бут. 44:34), подібно до того, як Христос пожертвував Собою заради нашого воз’єднанняз Небесним Батьком.

Гість з Сієтла диякон Олександр Кучма говорив про те, що без готовності змінюватися наше християнство втрачає зміст. Проповідник навів приклад старшого брата такого відомого новозаповітного персонажа як блудний син ("Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…" Лук. 15:29). Хоч старший син фізично лишався біля батька, не розтрачав його майно і з послухом виконував усі накази та настанови, серцем, як виявилося, він разом із друзями ділив козенятко, якого батько йому "не дав". Ізраїльський народ, не маючи стосунків з Богом, був готовий виконувати "релігійні обряди", але його серце було віддаленим та не готовим змінювати своє життя у відповідності до Божої волі ("Народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська…" (Іс. 29:13). Мойсей же, на противагу своєму народові, розумів, що безБога немає змісту йти в "Обіцяну землю".

"Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви" (Ів. 4:21).

"Богу не важливо, на якій "горі" ми Йому вклоняємося, значно важливішою для Нього є суть цього поклоніння, а саме - "в дусі та в істині". На жаль, за останні два тисячоліття християнство обросло переданнями, які часто ми ставимо вище самого Бога. Нам потрібно дивитися на традиції через призму Писання, а не навпаки, інакше віра може перетворитися на мертву релігію. Бог завжди прагнув особистих стосунків з людиною, саме тому Він віддав на хрест Свого Сина. Йому, в першу чергу, потрібне наше серце. Підтвердженням цьому є факт, що за часів Давида було багато мудріших, сильніших та досвідченіших претендентів на царський престол, але Господь обрав серце молодого пастуха, яке щиро линуло до Нього. Прийде день і служіння кожного з нас буде випробуване перед Богом. І не матиме значення те, скільки років ми ходимо до церкви. Почувши голос Божий, людина вже ніколи не залишиться такою, як раніше. Прикладаючи багато зусиль у служінні, можна втратити стосунки з Богом. А вони будуються, в першу чергу, на колінах, в дослідженні Божого Слова та в шуканні Його Лиця. Пам’ятаймо, що християнство – це не клуб за інтересами,а живі стосунки з Богом!", - резюмував проповідник.

Пастор Валентин Черняк зауважив, що Бог іноді допускає випробування в нашому житті для того, щоб навіть у труднощах ми навчилися не зводити з Нього свій погляд. "Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський…" (Ів. 3:14). Адже в пустелі виживали лише ті, хто дивилися намідяного змія, а не на того, що жалить.

"Хтось сказав, що всі дороги ведуть до Риму. Але не всі релігії ведуть до Бога. Шлях до Нього є один – це Ісус Христос. "Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне" (Ів. 3:16). Кожному з нас потрібно усвідомити, що без Бога ми є мертві грішники, спасти яких може тільки Ісус Христос. І в цьому нам допомагає Божа благодать", - так завершив свою проповідь служитель.

Вкінці зібрання єпископ Юрій Веремій дав настанову та разом із служителями звершив молитву за новонароджених дітей.