Запрошуємо на краєзнавчу екскурсію.

10 квітня 2016 року (16:00, неділя) відбудеться екскурсія "Слідами Теодора Цеклера – священика, місіонера, батька сиріт".

Місце початку: на розі вулиць Незалежності та Марійки Підгірянки (навпроти облмуздрамтеатру) (зупинка к-тр "Космос").

Теодор Цьоклер став засновником найвагомішої структури німецької протестантської місії у Центрально-Східній Європі. У протестантському середовищі вона була відома як "Станіславівські заклади".

Місіонер залишив помітний слід на протестантській карті Прикарпаття і можливо заповнив духовний вакуум, який міг утворитися в душах мешканців Станіславова та області від служіння традиційних церков краю.

Довідка:

У західних областях України, особливо в Галичині, євангелізмі п’ятидесятництво поширювалися складно. Євангелізм був завезений сюди з Канади та США реіммігрантами і розповсюджувався повільно.

У 1926 р. в Галичині було лише 13 громад баптистів, які об'єднували 350 віруючих. У 1927 р. баптисти Галичини об'єдналися з євангелістами, близькими їм за віровченням. Про п’ятидесятників було майже невідомо (є відомості про існування в 1930-х рр. двох церков п’ятидесятників: в с. Слобідка та с. Верхня Липиця), навідміну від євангелистів, про яких збереглися деякі дані.

Євангелізм поширювався в Галичині одночасно з баптизмом із США. У 1922 р. у Нью-Йорку відбувся з'їзд галицьких євангелістів, який створив Українське євангельське об'єднання (УЄО). Об'єднання посилало численних проповідників в Україну, фінансувало місцеві громади. У 1925 р. відбувся з'їзд євангелістів у Станіславі (сучасному Івано-Франківську), який створив Українську євангельську церковну раду. Діяльність цієї ради фінансувалася американським банком Рокфеллера через місцевого капіталіста Теодора Цьоклера.

Німець Цьоклер місіонером прибув у Галичину з планами євангелістської місії серед місцевого німецького населення та єврейства. Оселився у Станіславові і приєднався до місцевої німецької громади (400 осіб на 30 тисяч мешканців міста).

У Станиславові Т. Цьоклер відкрив сиротинець «Вифлеєм», який став притулком для багатьох дітей. Поруч з ним колись стояв будинок, де мешкав сам пастор з дружиною Ліллі та 6 власними дітьми, та євангелістська кірха (збудована 1885, зруйнована на початку 1970-х років).

У 1913 році звів будинок «Сарепта», в якому працювали сестри милосердя, що доглядали дітей. У 1920-х роках тут розташували притулок для учениць нормальної школи «Бетаніен», роботою якого керувала дочка Цьоклерів, Марта, та притулок для гімназисток «Елім» на чолі з її молодшою сестрою Лені. Також було засновано будинок для хлопчиків «Мартінеум».

У грудні 1939 року через початок Другої світової війни родина Цьоклерів разом з рештою німецької громади назавжди виїхали зі Станіславова.

Теодор і Ліллі Цьоклери у 1943 році ще раз відвідали Станиславів, але виявили запустіння в будівлях, в яких раніше були розташовані опікунські заклади.

Помер служитель у 1949 році.