Проповідував у неділю, 10 квітня 2016 року, пастор Валентин Черняк.

Єпископ Юрій Веремій розпочав богослужіння, представивши гостей з Європи та Волині.

Після декількох пісень першу проповідь виголосив диякон Петро Вернигора. Прочитавши уривок з Першого послання до Тимофія 2:1 ("Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей..."), служитель говорив про різні види молитов (релігійна, нещира, лицемірна, без миру), які не можуть бути почуті Богом.

Після молитви подяки та співу хору гості з Чехії та Польщі, які помагають у реалізації проекту "Будинок сімейного типу в Галичі", передали привітання від своїх церков.

Другу проповідь на тему "Приклад першоапостольської церкви" виголосив пастор Валентин Черняк. Спершу служитель пояснив три кроки, які необхідні людині, щоб стати частинкою Церкви Божої. А після того, прочитавши уривок з Книги Дії апостолів 2:42 ("І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах"), говорив про те, що Бог формує людину у правильну духовну форму, коли вона перебуває в науці апостольській.

Пастор-євангеліст Генадій Ліптуга звершив молитву за потреби християн, а хор виконав псалом "Господь, зціли нашу землю".

Заключну проповідь на тему "Покаяння" виголосив диякон Василь Данилюк. Проаналізувавши виступ Ніка Вуйчича, який минулого тижня відвідав Україну, проповідник зауважив, що надприродну радість людині, яка не має кінцівок, може дати тільки Господь.

Справжнє покаяння тягне за собою великі зміни, які тривають все життя. Багато людей моляться молитвою покаяння, але, на жаль, не родять духовними плодами. Чому так стається? Диякон пояснював, роздумуючи над історією, яка розповідає про зустріч Ісуса Христа з самарянкою ("Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви" Iв. 4:9-21).

Ісус не звернув увагу на соціальний статус людини, з якою спілкувався. Але побачив потребу спраглого серця, яке прагнуло духовних змін.