З цього запитання розпочав ділитися словом до церкви Олександр Стемпель.

То що ж для нас Дім Божий?
Це місце, куди ми йдемо, коли засмучені, розчаровані чи, коли щасливі, місце, куди нам хочеться йти!

«Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!»
Псалом 121:1

«Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!»
Еклезіяст 4:17

Дуже важливо пильнувати за собою та готувати своє серце до слова, яке воно сприйматиме в Домі Божому, а також думати над мотивами, які керують нами, коли ми ідемо в це місце.

Для кожного з нас в Бога є слово.Його бажання в тому, щоб ми були благословенні, мали силу наступати на гріх та звіщати Боже Слово. Бог має ще й відповіді для тих, хто щось запитує у Нього.

Наше завдання в наступному: налаштуй своє серце, аби почути Бога!

Співом служила молодіжна група «Орієнтир».

Василь Черняк проповідував на тему: «Як навчитися мудрості».

Щоб навчити людину мудрості Бог використавує різні методи: Його Слово, пророцтва, обставини і навіть тварин.

«Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!»
Приповiстi 30:24-28

Мурахи вчать нас далекоглядності, борсуки – наполегливості, сарана – дисципліни та організованості, павуки – стабільності.

Микола Какадій завершив богослужіння зі словами, що наше життя - це проповідь для оточуючих і за все кожна людина обов'язково дасть відповідь перед Богом.

«І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.
Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.
І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!
І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник…
Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.»
Марка 12:1-9